Освіта та наука / тем: 3484, повідомлень: 32008

03-06-2005 23:12, група науковців
Кого, що та як захищають деякі академіки?

Перекласти (eng рус укр)

Примітка: Стаття підготовлена як відповідь на критику наших міркувань стосовно стану та реформування НАНУ. Газета “День”, де були надруковані ці матеріали, після трьохтижневої затримки відмовилася друкувати нашу відповідь.

Два тлумачення Національної Академії Наук України
Ми, як співавтори звернення до громадськості (див. “Симптоми тяжкої хвороби, або Що являє собою вітчизняна наука” – “День” від 10 березня 2005 р.; http://www.day.kiev.ua/133570/ та “Про стан фундаментальної науки в Україні” – http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1111418139 ) певна річ, сподівалися на відгуки стосовно наших пропозицій реформувати Національну Академію Наук (НАН). Тому практично миттєва реакція з боку академіків, член-кореспондентів та докторів наук нас дуже втішила. Нажаль серед цих відгуків ми не побачили на шпальтах газети “День” точки зору переважної кількості працівників НАН, тобто кандидатів наук, молодих наукових співробітників та інженерно-технічних працівників. Залишилися осторонь від дискусії і представники гуманітарного та суспільного сектору НАН. Це, на нашу думку, свідчить про втрату надії значної частини представників цих наукових прошарків на справжнє реформування НАН та про їхнє побоювання наслідків можливих перетворень.
Але сутність справи полягає в тому, що, якщо наукові працівники самі не ініціюють докорінні зміни (до чого закликає влада, зокрема, в особі віце-прем’єра Томенка) в керівництві, структурі та стилі функціонування цієї унікальної творчої спільноти, то назріла реформа все одно відбудеться, але вже без нашої участі і з гіршими наслідками для країни в цілому, і для НАН, зокрема. Підкреслимо, що всупереч безглуздим звинуваченням на нашу адресу, що ми пропонуємо зруйнувати НАН, в дійсності ми за її докорінну трансформацію відповідно до природи наукової діяльності, вимог часу і назрілих потреб розвитку суспільства та держави.
Щоб уникнути непорозумінь, зазначимо, що під НАН ми розуміємо всю розгалужену мережу науково-дослідницьких інститутів, а зовсім не Президію НАН, а під членами НАН – усіх працюючих в ній наукових та інженерно-технічних робітників, а не тільки академіків та членів-кореспондентів. Якщо останні бачать у наших пропозиціях заклики до знищення НАН, яку вони ототожнюють із собою, то це вже – їхнє горе.
Як переконливо доводить світовий досвід, розвиток науки можливий і без інституції довічних стипендіатів. Нагадаємо, що, згідно з указом Президента України від 20.03.2003 № 243/2003 “Про збільшення розміру довічної плати за звання дійсного члена та члена-кореспондента Національної академії наук України та галузевих академій наук (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 64/2005 (64/2005 ) від 21.01.2005 )” персони, які обрані до академій, отримують щомісячно від 1800 до 3000 гривень.( http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=243%2F2003 ) Звертаємо увагу, що вони отримують ці стипендії не за наукові доробки світового рівня, а с “з метою підвищення ролі Національної академії наук України та галузевих академій наук у суспільному житті, мотивації та престижності праці вченого”. Уявить собі, що робітник чи фермер отримує таку дещицю не за вироблену ними продукцію, а з метою підвищення ролі промисловості та сільського виробництва у суспільному житті та за таке інше.
Науковці (ще раз, це – не тільки академіки та члени-кореспонденти), краще знають вади і переваги НАН, її цікаву і сумну історію. Вони колективним розумом у змозі прорахувати варіанти і оптимізувати шляхи якнайшвидшого виходу з кризи.

Потреба у зовнішньому та незаангажованому аудиту НАНУ
Відгуки на нашу попередню статтю у газеті “День”(від 10 березня ц. р.) містять як слушні, так і, на наш погляд, невдалі думки та рекомендації. Але хотілося б мати значно більше опублікованих матеріалів, щоб банк ідей став достатньо великим для створення доброякісного кінцевого продукту. Випрацьовувати його появу має, як ми пропонували раніше, спеціальна тимчасова фахова урядово-парламентська комісія.
На нашу думку, вона має виконувати кілька завдань.
Серед них, по-перше, має бути ретельний та об’єктивний аналіз поточного стану речей в НАН за допомогою наукознавчих, соціологічних, бібліографічних, теоретико-організаційних, правових та економічних методів. Без емпіричного та теоретичного дослідження НАН як реально існуючої соціальної інституції, будь-які пропозиції стосовно її реформування залишаться лише думками (або „опініями”, користуючись поширеним неологізмом), які будуть більш або менш приховано віддзеркалювати корпоративні та егоїстичні інтересі членів комісії.
По-друге, це – дослідження та врахування досвіду організації фундаментальних досліджень у розвинених країнах та удосконалення організаційних структур у колишніх соціалістичних країнах. Не має потреби винаходити велосипед. На жаль деякі наші опоненти свідомо чи несвідомо використовують невірну інформацію про організацію західної науки, зокрема про рівні матеріальної забезпеченості науковців. З міркувань академіка Наумовця випливає нібито у Німеччині є аналог нашої системи довічних стипендіатів, що не відповідає дійсності. Немає там вражаючої різниці у заробітної платні та пенсійному забезпеченню між професорами різних рангів.
По-третє, це – формулювання чітких критеріїв оцінки якості та рівня фундаментальних досліджень. Без таких критеріїв все буде віддано на поталу академічного керівництва або груп тиску. Прикладом є група колишніх відповідальних працівників ЦК Компартії України та колишніх президентських оточень, яка опанувала академічні та чільні адміністративні посади у суспільних науках. Зрозуміло, що це повинна бути система критеріїв, чільне місце у якої повинні знайти й закордонні публікації у авторитетних виданнях, й цитування, й участь у міжнародних форумах, й навчання українськими науковцями закордонних колег та інші показники справжньої наукової діяльності.
По-четверте, це – розробка та обґрунтування відповідних заходів. Комісія має складатися на паритетних засадах із фахівців різних наук (від фізики до історії) та різного наукового статусу (від академіків до аспірантів), які працюють в НАН.
До складу комісії мають увійти також управлінці в галузі науки та головні користувачі наукового продукту – від учителів до політичних діячів та бізнесменів.
Втілюватися в життя майбутній проект назрілих перетворень має після його обов’язкового відкритого обговорення науковцями, викладачами вищої та середньої школи, громадськістю і засобами ЗМІ та схвалення Верховною Радою.
Надто поспішати з цим не варто. Але й зволікати теж. Наголошуємо, що більшість запрошених фахівців не повинна бути академіками та членами-кореспондентами НАН. Бажана однакова квотна присутність у комісії академіків, докторів, кандидатів, науковців без ступеня та аспірантів), бо інакше буде домінувати точка зору лише перших.

Допоміжна артилерія зі спорідненої структури
Спроба член-кореспондента Академії медичних наук Ю.Губського (“Ви серйозно, панове?” “День” від 17 березня; www.day.kiev.ua/133996/) захистити "літніх людей" є абсолютно нещирою. Сотні тисяч літніх людей чесно працюють за копійки або животіють на мінімальну пенсію після сорока і більше років трудового стажу. І з них податки лупили і луплять на повну котушку! Принцип плати за працю, повинен стати наріжним каменем правової держави Україна, й перш за все в науці. Тоді не буде ані "авторів" та власників тисяч патентів та авторських свідоцтв, до продукування яких вони не мали жодного стосунку, ані неосвічених „проффесорів”.
І серед сучасних владних функціонерів є багато персон, які вже є кандидатами наук и, ясна річ, деякі з них мріють про докторські, професорські й академічні звання та посади за сумісництвом. Не дивно, що така зовсім недержавницька поведінка державних Академій і ВАКу в питаннях присвоєння наукових звань та ступенів породжує моральну розпусту, цинізм, викликає зневіру суспільства в наукові цінності.
Наукофобія, тобто ненависть та неповага до науки, про яку з гіркотою пише доктор фізико-математичних наук Л.Шульман (“Про наукофобію та її ознаки”, “День” від 17 березня; www.day.kiev.ua/133997/ ) має складне походження і про це варто поговорити іншим разом. Але чи не ганебна поведінка членів та керівників вчених рад із захисту дисертацій (здебільшого, академіків та член-кореспондентів) дозволила неукам стати докторами наук, призвела до девальвації самого терміну "вчений" в очах пересічного платника податків? Це ми з Вами, пане Шульман, знаємо сумлінних, працьовитих і порядних, хоча не завжди успішних, природознавців та гуманітаріїв, які складають переважну більшість науковців НАНУ, а народ бачить на екранах телевізорів "вчених" адміністративно-бізнесового ґатунку. Деякі з них – двічі академіки державних Академій наук, а особливо спритні – чотирьох Академій!!! Хіба можуть зрівнятися з цими панами якісь там Сковороди, Вернадські та Грушевські?
Тому докорінна перебудова НАН конче потрібна з політичних, економічних, моральних і наукових міркувань.
Прагнення до перетворення НАН з середньовічного цеху, де є повновладні майстри і безправні, на все життя поневолені учні, не має нічого спільного з вигаданою паном Губським нашою ніби-то особистою відразою до академічних персоналій. Ми боремося не з конкретними академіками, а з ненауковими засадами нерівності в науковому середовищі! Насправді, є академіки і члени-кореспонденти, яких ми глибоко шануємо за їхні наукові та особисті чесноти.
Взагалі, поділ на академіків і "звичайних" дослідників є хибним, як і будь-який упереджений правовий поділ громадян України за класовою, майновою, релігійною або етнічною ознакою. В нашому зверненні йдеться про інше, а саме, про шкідливість підтриманою державою зверхності академіків як соціального прошарку. Після виправлення дискримінаційного стану речей безглузде протистояння зникне назавжди.
Наша пропозиція стосовно недоцільності довічних академічних стипендій так обурила пана Ю. Губського, що він не звернув уваги на нашу ж пропозицію значно підвищити заробітну плату активно та плідно працюючим ученим.
Чого ж ви, панове, так боїтеся наукової атестації? Будь-яка атестація не є загрозливою для діючого дослідника, якщо вона проводиться згідно з міжнародними стандартами та неупереджено!
Як це й прийнято у цивілізованому світі, де панує принцип рівного ставлення до громадян, всі науковці повинні підпорядковуватися єдиним критеріям та оцінкам. Зрозуміло, що ці вимоги треба посилити стосовно осіб, які займають посади з більшим рівнем бюджетної оплати.
Піклуючись про матеріальний добробут академіків спорідненої структури, член-кореспондент Академії медичних наук пан Ю.Губський не звернув навіть найменшої уваги на добробут інших наукових працівників, у тому числі й “аспіранта Петі”, і, насамперед, на те, що ключова ідея наших пропозицій –– не матеріальний перерозподіл, а докорінна зміна організації наукової діяльності! Тоді і суто наукові питання будуть гідно вирішуватися. Для цього, зокрема, треба змінити статут НАН, а це вже є темою окремої розмови.
Але й стосовно науки як такої пан Ю.Губський пересмикує. Він стверджує, що останнім часом (мабуть за часів колишньої влади) справи пішли на краще. Це – повний абсурд.
В його рідній медичній сфері справжню науку цькують, як лисицю на Британських полях. Кількість годин, відведених майбутнім лікарям на базові науки – фізику та хімію, – зменшили до мізерних, небачених в інших цивілізованих країнах розмірів. Чи не тому наші позбавлені наукового підґрунтя медики лобіюють шахрайські прилади для боротьби з неіснуючими торсійними полями хатніх комп’ютерів? Чи не тому українські медичні дипломи не конвертуються, на відміну від фізичних або інженерних (поки ще не спрацювала "болонська" зрівнялівка, яка лишається чи не єдиним нашим здійсненим кроком до Європи, хоча і вельми сумнівним). Чи не тому на всіх каналах національного телебачення відкрилася чакра і панує біоенергетика?
Ми не є фахівцями з медицини, але досягли того віку, коли, на жаль, стикаємось більш, ніж бажано, з нашою медициною та фармацевтикою, яку представляє пан Ю.Губський. Він дуже високо оцінює їхній стан розвитку. Декілька запитань. Де лікуються наші можновладці та багатії? У пологових будинках яких країн світу народжуються їхні дітки? Ліками яких країн та за яку ціну заповнені наші аптеки? Чи можливо вважати довідник “Зарубежные лекарственные средства» (Киев: Здоров’я, 1993), який є компіляцією інструкцій по застосуванню цих ліків, як вираз недовіри її відповідального редактора пана Губського до різних там закордонних фахівців – “французиків з Бордо”?

Державні інтереси та фундаментальна наука
Повертаючись до нашої основної теми, хочемо підкреслити, що, всупереч висновку пана Л.Шульмана, ми не виступали і не виступаємо за державно-примусовий вибір наукових напрямків, хоча вітали б державні замовлення на кшталт американських. Усі науковці, які пройшли справедливу і неупереджену атестацію, повинні мати право на гідну сталу платню, що дасть їм змогу робити дослідження і конкурувати за вітчизняні та закордонні гранти. Держава ж через свої вповноважені органи матиме можливість сприяти тим напрямкам, які авторитетні комісії вважатимуть більш важливими для сьогодення країни, або більш перспективними з суто наукової точки зору. Тоді окремі групи та індивідууми отримають додаткові кошти, які можуть, наприклад, піти на закупівлю сучасного обладнання.
Що ж до оплати користування інтернет-ресурсами, поповнення бібліотек або комунальних послуг, то відповідне державне утримання має надаватися всім без винятку науковим установам, які існуватимуть в рамках НАНУ. Взагалі кажучи, ми не виключаємо підтримки і для, скажімо, єгиптології, якщо раптом з’явиться новий Шампольон. Але, певна річ, насамперед повинні вітатися базові науки, без яких країна повернеться в середньовіччя, та науки спрямовані на постійні або нагальні локальні потреби. Наприклад, конгреси з етнографії гуцулів все-таки варто проводити в Коломиї, а не в Ґданьську, хоча ми повинні бути вдячними польським колегам за їхню цікавість до наших ніби-то місцевих проблем. Також ми б хотіли, щоб пан Шульман погодився з логічністю проведення геологічної розвідки на нашому Чорноморському шельфі саме українськими геологами, зовсім не виключаючи міжнародної кооперації з цього приводу. А дослідження Амазонської сельви фінансувати поки що бідній українській державі немає сенсу, так що залишимо це питання кревно зацікавленим бразильцям, або американцям чи японцям, в яких водяться зайві гроші. Що ж до приватного сектора, то якщо пани Пінчук або Ахметов дадуть гроші на дослідження, наприклад, пірамід Майя українськими археологами, то це може здивувати широкий загал, але ж ніяк не обурити.

Зовнішній та внутрішній контроль
Тепер щодо відповідних комісій, які повинні атестувати, призначати фінансування і таке інше. Ми не прописали механізми їхнього створення, їхньої праці та не визначили докладно їхніх повноважень. Зараз це робити передчасно. Але те, що таку успішну структуру можна створити, доводить плідна практика таких фондів, як NSF (Національний науковий фонд) в США, чи наукового комітету НАТО. До речі, в нас подібні комісії безперервно працюють уже багато років при Президії НАН, але в існуючих обставинах вони мало ефективні, так що наші опоненти в захваті суперечки про них і не згадують. Не треба збільшувати фінансування науково-організаційної роботи. Натомість треба змінити персональний склад, засади і поставлену мету оновлення органів державного регулювання. Якщо ж залишити статус-кво, то через двадцять років фундаментальної науки в Україні не буде поза сумнівом. Відновити втрачене тоді вже не вдасться нікому.
Фахові ж консультативні комісії в галузі різних наук, які функціонуватимуть на громадських засадах замість комісій нинішньої Президії, повинні зосереджуватись тільки на суто наукових аспектах академічних проблем. Висока порядність та ентузіазм суб’єктів творчої діяльності як невід’ємне джерело існування справжньої науки не менш важливі, ніж безпосередня фінансова підтримка державою або приватними структурами. І тому обмежити раз і назавжди небезпеку перебування у стерна людей із порожнім портфелем ідей та сумнівними цілями просто необхідно.

Досить сумісництва несумісного
Так, ми пропонуємо законодавчо заборонити безперервність кар’єри "начальника", коли колишній керманич, попри своє неминуче відставання від стрімкого розвитку науки, а значна більшість з них і дня не працювала в науці, очолить науковий напрямок або державний ВНЗ. Не наукових професій маємо позбавити відставних можновладців, а керівних посад в науці та освіті! Доведіть своє право керувати наукою або освітою відповідними науковими доробками, які справжні вчені створюють протягом років та десятиріч.
Отже, не треба нещирого лементу, пане Ю.Губський. Якщо людина обирає наукову кар’єру, то хай не йде в депутати і до уряду. Справжньому ж науковцю варто допомагати державним інституціям, до чого ми і закликаємо. Даремно глузує з цього приводу пан Губський, який не розуміє ідеї безкорисного служіння Батьківщині та науці. Якщо він не знає, то ми нагадаємо, що при нинішньому Міністерстві науки та освіти десятки науковців, викладачів вищої школи та вчителів, не отримуючи жодної копійки (і це в даному випадку неправильно, бо громадські рецензенти витрачають багато власного часу), пильнують за якістю підручників і посібників для середньої школи з різних спеціальностей.
Але є щось вище за гроші, пане Губський. Воно існувало і за радянських часів. Жевріє і зараз. Тому сотні тисяч людей, і ми серед них, вийшли на Майдан, в той час як Президія НАНУ і керівництво деяких фахових відділень розсилали циркуляри про обов’язкову підтримку кандидата від влади. Вам, апологетам всіляких пільг і привілеїв, не зрозуміти цієї рушійної сили вільного суспільного поступу. А шкода!

Про деякі логічні та фактичні помилки академіків
Залишимо на совісті академіка Локтєва (“Реформи в науці потрібні, але й консерватизм не завадить”, “День” від 14 квітня;, www.day.kiev.ua/135832 ) його твердження, що “всі по-справжньому великі вчені, рано чи пізно, обираються до лав Академії, що саме і робить звання члена НАНУ престижним”. Звернемо його увагу на те, що спростування будь-якого універсального твердження полягає у наявності лише одного факту, який спростовує це твердження. Щоб знову не бути звинуваченими “у різкій критиці та тоні” нашого вже теперішнього листа, пропонуємо читачам, які мають відношення до науки, самим згадати такі (дуже чисельні!) приклади та надіслати відповідні відомості академіку Локтєву.

Чи погодяться наші шановні колеги академіки Локтєв та Наумовець з тезою, що в академіки та члени-кореспонденти НАН обираються тільки “великі вчені”? Можуть вони, як по-справжньому відомі фахівці у фізиці конденсованого стану, взяти на себе величезну відповідальність і стверджувати, що вони свідомо та зі знанням справи брали участь у голосування по обранню академіків та членів-кореспондентів, наприклад, з так званої політології, філософії, хімії чи історії? Важко повірити у це, але, якщо має місце протилежне, то виявляється, що вони голосували не за власними обґрунтованими переконаннями, а керуючись якимись іншими критеріями. Можна було б послатися на рекомендації секцій та відповідних академічних установ. А яка тоді впевненість у неупередженості та об’єктивності рішень секцій, які очолюють колишні компартійні керманичі? В такому становищі завжди опиняється кожний академік перед виборчою скринькою НАН.
Хто ж у такому випадку дійсно вирішує, хто є “справжнім великим вченим”. Мабуть якісь невідомі групи впливу? І де ж вони знаходяться? Кого вони репрезентують, чиї інтереси відстоюють та з кого вони складаються? Хіба нашим поважним колегам не відомі очевидні відповіді на ці риторичні запитання?
Може здатися дивним, але ми теж бажаємо, щоб звання академіка та члена-кореспондента НАН були престижними. Проте, як і у більшості цивілізованих країн світу, їхнє обрання повинно ґрунтуватися на визнаних вузькою професіональною спільнотою наукових досягненнях і мати наслідком не отримування довічних стипендій, а, навпаки, супроводжуватися щорічними внесками для фінансовій підтримки академій, які їх обрали.
Порівняння паном Наумовцем (“Обережно, панове: це — Академія! Які реформи потрібні вітчизняній науці”. “День” від 16 квітня; www.day.kiev.ua/135668/ ) матеріального заохочення наших академіків та високої заробітної платні німецьких професорів не витримує ніякої критики. Останні отримують її за наукову працю, як, до речі, і наші академіки та не-академіки. Ми виступаємо проти додаткової частини прибутку наукової еліти у вигляді довічних стипендій. Але навіть не це головне. Більш важливим є невидимий супровід академічних пільг, а саме, влада над колегами, які часто-густо не поступаються академіками своїми професійними досягненнями та кваліфікацією. Щодо принципів визначення німецької наукової пенсії, то вони майже такі самі, як і в українських колег (з точністю до масштабів величин). Їх і треба порівнювати, не залучаючи до дискусії довічних стипендій українських академіків, що мають зовсім інше формальне та змістовне правове походження.
Дискусійним є питання про “політику стимуляції тільки закордонних публікацій”, що “є політикою проти власних наукових журналів” (вислів академіка Локтєва). В нашому листі від 10 березня ми взагалі не закликали до ліквідування вітчизняних фахових журналів. Йшлося про необхідність відповідності результатів праці українських науковців світовому рівню. Нажаль, сучасний стан речей не дозволяє розглядати публікації у більшості вітчизняних журналів як ознаку цієї відповідності. Тому потрібна важка та наполеглива праця по перетворенню наших провідних журналів у друковані форуми, в яких було б престижно мати свої праці вченим зі всього світу. Ми не маємо готового рецепту, як це зробити.
Ще одне зауваження стосується залучення закордонних експертів. Перш за все ми мали на увазі експертів, які б оцінювали особистий науковий доробок вітчизняних науковців, а не обсяги фінансування. Та й самі академіки Локтєв та Наумовець, посилаючись на відомі приклади, стверджують, що навіть за умов малого фінансування, деякім із їх колег вдається працювати на світовому рівні.

Спір про академічні чесноти або про обсяги фінансування?
Тому ми не згодні з нашими шановними колегами у тому, що єдина головна проблема НАН полягає в її недофінансуванні. На нашу думку, не менш важливою є проблема застарілої та неефективної організаційної структури НАН. Деякі відомості про її вади і містилися в нашому попередньому листі, а також в публікаціях наших опонентів та інших науковців. Ще раз. У нас немає готового рецепту, як реформувати НАН. Але його немає й у наших опонентів. Науковий, а не корпоративний чи кастовий, підхід до реформування НАН має початися з аналізу реального, а не вигаданого стану цієї дуже потрібної для України наукової інституції.
Всім нам принципово важливо усвідомити, що НАН України складає не лише Президія, академіки та члени-кореспонденти, а й наукові співробітники. Ігнорування академічними ієрархами цієї головної рушійної сили суспільного поступу перетворило верхівку НАН на відірвану від рядових науковців касту із приватними інтересами, зв’язками, зобов’язаннями і привілеями. Без демократизації внутрішнього академічного життя знекровлена НАНУ буде і надалі втрачати молоді перспективні кадри, народну повагу і можливість виконувати на визнаному світовому рівні свою головну суспільну функцію – отримання нового фундаментального знання з метою його подальшого застосування для збагачення уявлень людини про особистість, про суспільство та про навколишній світ, а також для вирішення актуальних проблем громадського та державного розвитку.

Габович Олександр Маркович Доктор фіз.-мат. наук,Провідний науковий співробітник Інституту фізики НАН України(е-mail: gabovich@iop.kiev.ua)
Кузнєцов Володимир Іванович Доктор філософських наук,Головний науковий співробітник Інституту філософії НАН УкраїниПрофесор Київського університету права(е-mail: vladkuz@vms.kiev.ua)
Кашуба Іван Єгорович Доктор фіз.-мат. наук,Провідний науковий співробітник Інститутом ядерних досліджень НАН України(е-mail: kashuba@kinr.kiev.ua)
Ольховський Владислав Сергійович Доктор фіз.-мат. наук, професор, Зав. лаб. Інститутом ядерних досліджень НАН України (е-mail: olkhovsk@kinr.kiev.ua)

Версія до друку // Відповісти // Тема повністю // Редагувати // Стерти // переглядів: 1508 // URL: http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1117829553

• Кого, що та як захищають деякі академіки? (1507) група науковців . 03-06-2005 23:12 
  • Re: Кого, що та як захищають деякі академіки? (240) Iryna_ . 04-06-2005 00:02 
    • Re: Кого, що та як захищають деякі академіки? (232) Рюген . 04-06-2005 01:17 
      • Re: Кого, що та як захищають деякі академіки? (214) Iryna_ . 04-06-2005 14:00 
      • Re: Кого, що та як захищають деякі академіки? (221) Георгій ®. 04-06-2005 14:11 
        • "А он мою защиту разрушает, старую индийскую в момент..." (211) Рюген . 04-06-2005 23:20 
          • Re: "А он мою защиту разрушает, старую индийскую в момент..." (195) Iryna_ . 05-06-2005 08:29 
          • Та не на чужого дядю!!! (197) Георгій ®. 05-06-2005 14:37 
            • Re: Та не на чужого дядю!!! (191) Г.К. . 06-06-2005 16:28 
            • Да разве ж я против!? (189) Рюген . 08-06-2005 01:57 
              • От і чудово, якщо Ви за (182) Георгій ®. 08-06-2005 23:50 
                • Теперь вся сила в гемоглобине...т.е. рецензиях. (179) Рюген . 10-06-2005 01:27 
                  • "Весь секрет в пенициллине!" (176) Георгій ®. 10-06-2005 14:42 
    • Підтримую Ваш рецепт. І прохання (186) Георгій ®. 05-06-2005 15:17 
      • Написав... (177) Георгій ®. 05-06-2005 21:00 
    • таки рецепт (л) (26) Iryna_ ®. 20-07-2010 16:00 
  • Re: Кого, що та як захищають деякі академіки? (192) Резонер ®. 06-06-2005 01:55 
    • Дозвольте зауважити (185) Denys ®. 07-06-2005 05:34 
      • Коментар і запитання (176) Георгій ®. 07-06-2005 14:49 
        • Проба відповіді (180) Denys ®. 07-06-2005 17:48 
          • От і я не чув, а вони ж дають... (174) Георгій ®. 07-06-2005 21:46 
            • Xм... (159) Denys . 07-06-2005 22:00 
              • Та я знаю, що важко, але ж пробувати не заборонено... (174) Георгій ®. 07-06-2005 22:29 
                • От і пробуємо :) (164) Denys ®. 08-06-2005 01:19 
                  • "Рідна держава" це повинні бути ми з Вами... (-) (-) (150) Георгій ®. 08-06-2005 01:38 
                    • Алe вдвох чи навіть вдeсятьох (167) Denys ®. 08-06-2005 01:43 
      • Re: Дозвольте зауважити (163) Резонер ®. 08-06-2005 00:20 
        • Трохи пояснeнь (177) Denys ®. 08-06-2005 01:06 
        • Re: Дозвольте зауважити (182) Георгій ®. 08-06-2005 01:34 
          • Re: Дозвольте зауважити (168) Резонер ®. 16-06-2005 03:34 
            • Re: Дозвольте зауважити (174) Георгій ®. 16-06-2005 21:27 
        • Re: Дозвольте зауважити (119) anato ®. 21-07-2005 15:30 
  • Re: Науковці НАНУ: настав час реформувати науку. З чого почати? (171) Спостерігач . 01-07-2005 11:46 
    • Re: Науковці НАНУ: настав час реформувати науку. З чого почати? (156) Orysja ®. 02-07-2005 08:55 
      • Вопрос обоим: (155) Рюген . 03-07-2005 05:04 
        • Re: Вопрос обоим: (145) Orysja ®. 03-07-2005 14:04 
          • Шановна Орисю, зрозуміли Ви вірно, але не все: (149) Рюген . 04-07-2005 01:44 
            • Re: Шановна Орисю, зрозуміли Ви вірно, але не все: (144) Orysja ®. 04-07-2005 12:22 
              • Re: Шановна Орисю, зрозуміли Ви вірно, але не все: (142) Рюген . 13-07-2005 02:02 
                • ЩОДО ПАТОНА ТО,,,, (135) anato . 21-07-2005 17:03 
                  • Re: ЩОДО ПАТОНА ТО,,,, (128) Orysja ®. 26-07-2005 08:02 
        • Re: Науковці НАНУ: настав час реформувати науку. З чого почати? (155) Спостерігач . 03-07-2005 15:18 
          • Re: Науковці НАНУ: настав час реформувати науку. З чого почати? (151) Рюген . 04-07-2005 01:57 
        • Re: Вопрос обоим: (159) Igrot . 03-07-2005 18:36 
          • Re: Вопрос обоим: (134) anato ®. 21-07-2005 15:18 
        • Re: Вопрос обоим: (157) "Советы издалека" . 03-07-2005 18:59 
          • Дорогие Советы, (160) Рюген . 04-07-2005 01:16 
            • Re: Дорогие Советы, (120) Orysja ®. 26-07-2005 08:16 
          • По поводу Советов издалека (164) Спостерігач . 04-07-2005 13:25 
            • Re: По поводу Советов издалека (152) О мифах . 06-07-2005 15:49 
              • розумні зауваження і перестороги... (139) anato . 21-07-2005 18:09 
          • Re: Вопрос обоим: (167) Георгій ®. 04-07-2005 16:20 
            • Re: Вопрос обоим: (152) Orysja ®. 09-07-2005 06:24 
              • Re: Вопрос обоим: (126) anato . 21-07-2005 18:36 
          • Re: Вопрос обоим: (111) Orysja ®. 26-07-2005 08:10 
  • Чи вміють академіки користуватися Інтернетом? (141) Аскет . 16-07-2005 12:49 
  • Ганьба критикам керівництва НАНУ (153) Захисник НАНУ . 23-07-2005 17:07 
    • Re: Ганьба критикам керівництва НАНУ (34) П'ять років потому . 20-07-2010 12:45 
  • Раскройте глаза! (151) Аскет . 27-07-2005 12:58 
    • Ну і що Ви пропонуєте? (134) Георгій ®. 27-07-2005 14:57 
    • Re: Раскройте глаза! (134) Orysja ®. 27-07-2005 15:46 
    • Re: Раскройте глаза! (135) Рюген . 27-07-2005 17:09 
  • Декілька коментарів (124) Аскет . 05-08-2005 15:55 
  • А про те, хто і як захищає академіків, див. Економіст, 2005, 8 (131) Радник . 24-09-2005 18:36 
    • А чи змінились погляди дискусантів за ці 5 років? (27) Torr ®. 20-07-2010 18:33 

Освіта та наука / тем: 3484, повідомлень: 32008