перша • новини • статті • wiki
оберіть форум :   
• пошук • контакти  
  список тем / теми повністю / тільки назви тем / прочитано / новеваш пароль / реєстрація  
Майдан / Заяви та звернення  

12-02-2008 11:13,
Захистимося від пропаганди людиноненависництва, ксенофобії Д.Табачником!

Підписатися // Тема повністю // Версія до друку
Редагувати // Стерти // переглядів: 3620 // URL: http://www2.maidan.org.ua/n/petit/1202807617

Відкритий лист до громадськості України:
вимагаймо від ВАК України позбавити Дмитра Табачника титулу доктора історичних наук

Черговий опус з претензією на «науковість» «Аннигиляция национальной идеи» Дмитра Табачника, видрукуваний у «воскреслій» з темряви атавістичних інстинктів початку минулого століття чорносотенській газетці «Киевский телеграфъ» (3-5 січня ц. р.), був би сміху вартий, якби не титули «професор» і «доктор історичних наук», якими хизується колишній віце-прем'єр з гуманітарної політики. Сподіємося, що наші достойні вчені надалі не триматимуть у своїх рядах вирощеного в пробірці україножерства «професора», дозволяючи йому таким чином представляти українську науку з позицій невігластва і неоговтаного великодержавного російського шовінізму. Щоб не бути голослівними, зацитуємо деякі «відкриття» нашого «учоного» недоросля. «Практично всі імперські держави від Рима до Російської імперії, – пише Д.Табачник, – намагаються кооптувати меншини в загальнодержавну систему, об'єднуючи їх єдиним бюрократичним апаратом, єдиними податками, гарантуючи військовий захист і не вмішуючись в їхні релігійні, мовні і культурні традиції». Якщо бідолашний доктор говорить про «всі імперії», то слід було назвати і нацистський Рейх, адже саме під впливом нацистської ідеології про «повноцінну» націю німців, як націю іберменш, і про «неповноцінні» всі інші нації, очевидно, визріла й мисля Табачника, що «меншини» – це «неповноцінні» нації, які проживали і проживають на власних етнічних територіях, загарбаних Росією. До таких «меншин», за Д.Табачником, у хваленій ним Російській імперії належала й Україна, населенню якої імперія начебто гарантувала збереження всіх його традицій. Таким «збереженням» Д.Табачник, вочевидь, вважає нищення українських церков Петром І, страхітливий погром у Батурині, коли російські солдати вбивали старих і малих, а вагітним жінкам розпорювали животи, «діяльність» Катерини II, Валуєвський та Емський укази...

Ми нагадали лише відомі навіть школяреві-початківцю факти, про які «доктор історичних наук», як виглядає, не знає, або, може, не добачає... в догоду своїй теорії про «універсалістськість» усіх тоталітарних імперій, починаючи з Римської. Та хоча тоталітаризм в усій повноті нелюдськості і жорстокості сягає часів давніх Єгипту, Асирії та Вавілонії, а про асирійський та вавилонський полони нащадків патріарха Якова знає навіть кожен зневажуваний «учоним» «доктором» український селянин, торкнемося деяких фактів з історії поставленої Табачником на перше місце Римської імперії. Згадаємо, власне, Велику війну юдеїв з римлянами (66-70 рр. н.е.). На той час підвладною римлянам країною юдеїв керували прокуратори і, як зауважують дослідники, на ці посади, на горе юдеям, настановлювалися щонайгірші особи, котрі потурали несправедливості, здирствам, сваволі, вбивствам, а що найгірше — зневазі «не-римських» релігійних традицій. Саме останнє – наруга римських солдатів над релігійними традиціями юдеїв у Цезареї, була тою краплею, яка переповнила терпіння. Спершу юдейські посли звернулися зі скаргою до римського прокуратора Флорія, проте... були кинені до в'язниці. А в Єрусалимі Флорій наклав величезний податок на юдейську святиню, до того ж за непослух наказав римським солдатам вбивати і грабувати всіх юдеїв, хто лиш потрапить під руку (лише за декілька годин загинули сотні невинних юдеїв, а погроми продовжувалися день за днем). І юдеї повстали, їхня боротьба тягнулася з перемінним успіхом до осені 69 року. Тоді імператор Веспасіян послав на Єрусалим свого сина – полководця Тита. Першу перемогу Тит здобув під час найвеличнішого в юдеїв свята Пейсах (юдейська Пасха). І з властивим усім завойовникам лицемірством пообіцяв помилувати юдеїв, якщо вони здадуться. «Проте юдеї добре знали, – зауважують дослідники, – яка доля спіткала їхніх братів, котрі шукали ласки у римлян, тому постановили, що краще загинути, ніж віддати місто ворогові». У відповідь 9 Ава, за юдейським календарем, Тит спалив єрусалимський дитинець, а відтак і славну Царську святиню та замордував тисячі юдеїв – не лише юдейських воїнів, а й старих людей, жінок і немовлят. Хто врятувався від погрому, змушений був мігрувати з отчих земель. А День Тіша б'Аб донині є для юдеїв днем жалоби і посту!!!

«І ти боролась, як Ізраїль, моя Україно!» – напише Леся Українка. Якби колишній віце-прем'єр України з гуманітарної політики Д.Табачник бодай трохи знав історію хоча б своїх прадідів-юдеїв, то мав би прийти до такого ж висновку. Та бідолаха мабуть не знає нічого ні про День Тіша б'Аб, ні навіть про Голокост у нацистській Германії, яка одідичила нелюдські «традиції» Римської та Російської імперій, ні про провоковані останньою чорносотенські погроми та винищення корінних націй на їхніх землях, інакше він би не насмілився писати так зневажливо про боротьбу Української Повстанської Армії та про «голодомори» на землі, яка дала притулок його прадідам, а ще й обурюватися, що «за отрицание Голодомора» «грозили и грозят тюрьмой» (як на нашу гадку, мало погрожувати –вже пора й діяти, бо День пам'яті жертв Голодомору – День нашої жалоби і посту, що відповідає біблійній матриці – Богом даному праву кожному народові боронити свою гідність і пам'ять, моральну чистоту і свободу).

Невігластво і недоумкуватість Д.Табачник компенсує возвеличуванням найзлочинніших імператорів. Бо для чого, скажіть на милість Божу, було згадувати з-посеред усіх візантійських імператорів саме Юстиніана (VI ст.), за правління котрого відбулося жахливе переслідування юдеїв у Візантії, внаслідок чого, як свідчить давній арабський історик Аль Масуді, вони знову змушені були масово мігрувати? Вірогідно, тоді ж вони прийшли й на наші землі, де знайшли можливість жити і працювати. Не кажемо вже, що завойовницька політика поліетнічної Візантійської імперії супроводжувалася страхітливим знущанням з полонених – їх осліплювали, катували, живцем здирали шкіру (наприклад, імператор Василій ввійшов в історію під іменем «болгаровбивці», оскільки, ліквідовуючи болгарський Партріархат, закатував понад 10 тисяч болгар на їхній же землі), в імператорських палацах постійно панували підступ, зрада, царевбивство, розпуста, пияцтво (ще один імператор навіть увійшов в історію під іменем «Михайло-пияк»)... Так само імперська Росія знищила Українську Митрополію в Києві, переважна більшість російських царів загинули внаслідок взаємонасильства. А про розпусту, символом якої стала Катерина II, вже й не кажемо...

Та Д.Табачник так вихваляє Російську імперію за її «людинолюбні» преференції до «інородців» (може, до кавказьких? До Шаміля, наприклад?) та обдаровування «российским дворянством» усякого роду ренегатів (зацитуємо: «...ограничения, накладывавшиеся на имперских «инородцев» (неправославных) имели скорее характер преференций. Так, их не призывали в армию (ба, «учоний» навіть не відає, що у складі війська Царської Росії, яка в 1914/15 р. окупувала Галичину, були не лише росіяни), они вместо регулярных налогов платили ясак натурой (преимущественно пушниной)(воістину, як писав Т.Шевченко у поемі «Кавказ» «чом ви нам платить за сонце не повинні...»), ими управляли их собственные «князья», одновременно получавшие и российское дворянство и т.д.»), що мимоволі закрадається думка, а яким «дворянським титулом» заплатить йому сучасна імперська Росія? Гадаємо, жодним. Бо, як би не старався Д.Табачник виставити себе «універсальним» космополітом без роду-племені, ті, чиїм гаслом донині є «Бей жидов, спасай Раюсею», не забудуть його походження. Бо «Рассея» в уяві шовіністів – це й Україна, й Білорусія, котрі впрост «зобов'язані» ненавидіти те, що ненавидить Рассея – всіх «инородцев», «иноверующих», у т.ч. й юдеїв, чиє місце, згідно з велікорусской прєфєрєнциєй – Біробіджан, і чиї синагоги, згідно з восславлюваною Д.Табачником «релігійною толерантністю» імперії, були знищені нею дощенту. Тож чи дивно, що в дусі цієї ж «толерантності» ще й нині російські шовіністи у Львові вимащують однією й тією ж фарбою пам'ятні таблиці Є.Коновальцеві та Р.Шухевичу (чиї імена так ненавидить Д.Табачник) і відновлені в роки незалежності юдейські синагоги?

Та наруга над останніми не болить «ученого» – хоча десь там у глибині віків прадідами цього сараки були юдеї, їхня кров давно вивітрилася у жилах Табачника-манкурта, позбавленого пам'яті і розуму. Адже лише у приступі швидкопрогресуючого маразму і вибуху спровокованого ним україножерства він міг написати, що галичани «до сих пор считают Галичину центром мира, поскольку вместо министров и фельдмаршалов ко двору русского царя она поставляла конюхов, лакеев и горничных гарнизонным офицерам австрийского кайзера. Однако исторически обоснованный комплекс неполноценности, свойственный населению западных областей Украины, почувствовавшему себя «национальной интелигенцией» только заняв дома и квартиры своих бывших хозяев-поляков [...], следует лечить, а не навязывать всей Украине, даже если его разделяет Президент». Або «Почему в стране не может быть два государственных языка? Потому, что так думает Виктор Ющенко. А почему так думает Ющенко? А потому, что последние пятьдесят лет, приезжая в города, украиноязычное, вернее, суржикоговорящее сельское население чувствовало свою ущербность по сравнению с говорящими на литературном русском языке «местными» и, в первую очередь, учило русский язык, чтобы не отличаться. Теперь этот накопленный годами комплекс неполноценности выливается в агрессию: «Мы учили «москальську мову», теперь вы учите наш суржик». А пропагуючи ПіСУАР, колишній віце-прем'єр України з гуманітарної політики Д.Табачник зауважує і погрожує «Кушнарёв убит, но идеи его востребованы. Новые лидеры неизбежно будут радикальнее предшественников, поскольку произойдёт радикализация замордованных «свидомит-ством» избирателей, а последствия для Украины будут плачевны»...

Нацистський оскал претендента у «лидеры» очевидний. Та, як би не кепкував Д.Табачник з квазіміфічних версій деяких сучасних любителів праісторії, ніхто з них не лише не претендує на високі наукові звання, а й не дозволяє собі злочинної пропаганди людиноненависництва і ксенофобії. А сповнений блювотиною ненависті невіглас Д.Табачник донині підписується наданим йому невідомо за що ВАК незалежної України високим вченим титулом, представляючи начебто українську науку і претендуючи на «високоумні» дискусії. Проте, дискутувати з невігласом чи доказувати дурневі, що він дурень, не варто. Та, якщо залишити йому право титулуватися вченим – то це сором і ганьба! Це плювок в обличчя не лише усім вченим, не лише Україні, а й усій світовій культурі та науці. Тому звертаємося до членів Національної Академії Наук, Наукового Товариства ім. Т.Шевченка, членів ВАК, ректорів вузів, відомих вчених в Україні і за її межами: час уже позбавити Д.Табачника всіх наданих йому титулів. Нехай собі пасе свині (якщо подужає) на власній дачі і псує папір.

Водночас, поскільки маніякальні ідеї «табачників» пропагують чорносотенські російські видання в Україні, вимагаємо (і просимо громадськість підтримати наші вимоги) від Прокуратури та СБУ України провести розслідування і порушити кримінальну справу проти таких видань, зокрема, проти газети «Киевский телеграфъ». Адже завданням суспільства є захиститися від пропаганди людиноненависництва, ксенофобії, імперського шовінізму, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, в т.ч. українофобії та юдофобії, і т.д., під якими квазіісторичними висновками вони б не ховалися. Така пропаганда не дискутується – в усіх розвинених країнах вона трактується як злочин, і відповідно карається. Покарання за таку пропаганду передбачає і чинне законодавство України. Лютий 2008 р.

Підписи:

Ірина Калинець, громадський діяч

Маркіян Іващишин, Голова комісії з питань культури Львівської міської ради

Ярослав Дашкевич, професор, доктор історичних наук, Заслужений діяч науки, кавалер ордена Я. Мудрого

Михайло Голубець, професор, академік НАН України, доктор біологічних наук

Іван Головацький, професор, доктор біологічних наук

Ігор Калинець, письменник, Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка

Віктор Камінський, композитор, Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка

Віра Лясковська, депутат міської Ради, кавалер ордена кн. Ольги

Тетяна Крушельницька, професор Університету «Львівська політехніка», депутат міської ради

Михайло Ягольник, архітектор

Віктор Москалюк, художник, депутат міської ради

Степан Гунько, професор Львівської Академії друкарства

Микола Шимчук, Заслужений художник України

Стефанія Шабатура, кавалер ордена кн. Ольги

Підписатися // Тема повністю // Версія до друку
Редагувати // Стерти // переглядів: 3620 // URL: http://www2.maidan.org.ua/n/petit/1202807617


Current thread
       

Шукати слова:
++ Розширений пошук

 
Перша Сторінка • English Version • Майдан-Крим • Майдан-Захід • Майдан-Восток • Останні Новини • Питання та Відповіді про Майдан • Статті • Народні Новини • Листи На Майдан • Право • Бібліотека • Досьє • Фотоархів • Заяви та Звернення • Ірпінь • Європейський Клуб • Закордон • Освіта • Культура • Право • Економіка • Наша Історія • Філософія, Релігія, Духовність • Діаспора • Голодомор • Україна-Росія • Гумор • Без правил • Технічна Допомога • Архіви Майдану • Контакти • Розробки • Wiki • Мова • Нове!!!! Комунальна Революція • Правила Поведінки На Форумах • Вільний Форум

Українська банерна мережа
(Copyleft) maidan.org.ua, 2001-2007
!!! Копілефт передбачає вільне розповсюдження із збереженням автури !!!
сайт розповсюджується згідно з ліцензією GNU для документації
(поки не зовсім повний) переклад ліцензії українською